daemirel

les_hatifnattes посвящается.
По-моему они как раз собрались ощущать бурю.
Нашла их здесь http://www.treehugger.com/files/2007/10/green_halloween.php
Там же - рецепт. Правда, по-аглицки. И называют там их призраками. Просто по незнанию, наверное. :)

Только что объясняла сыну-второкласснику (в виде премии за сделанные уроки) что такое когнитивный диссонанс...

P.S. Кто хочет вырасти до уровня нынешнего второклассника - сюда: http://ru.wikipedia.org/wiki/Когнитивный_диссонанс

А в мене сьогодні шеф забрав "Маленького Роумника".
А замість нього дав "Маленьку Фею". :(((
А разом із нею я отримала художника, якому вже набридло це малювати і дизайнера, не схильного до співпраці. (((

Прощавай, Розумничку.... Любитиме тебе тепер інша редакторка...

Коректор сміялася над цим оповіданням всі ті три рази, що вичітувала його. Бажаю і вам такого ж задоволення! Тим паче, що це – авторська редакція оповідання, не скорочена.





От ви думаєте, що таке село? Корови, багнюка і музика 20-річної давнини в старому клубі… Не знаю, може, десь воно і так, але тільки не в нашій Вільшані! Тут вже всі-всі дороги заасфальтовано. Корови тепер ними ступають від самого лугу так поважно... І вигляд у них майже міський. І в клубі нашому, до речі, найновіші хіти грають. Щоправда, я туди ще не ходжу, бо туди тільки з 10 класу пускають…
Та й окрім клубу в нас є розваги! В кожного телевізор показує щонайменше 16 каналів, у багатьох є ігрові приставки, декому комп’ютери купили! А Петькові навіть Інтернет провели! Тепер він завантажує найновіші ігри та й узагалі в курсі всіх подій.
Сьогодні на перерві Петько знову став розповідати про дива світу.
– Вчені віднайшли найбільші сліди динозавра! Один відбиток півтора метри діаметром! Ось подивіться на мене. Мій ріст – мер п’ятдесят.
– Справді… якби ти ліг, а на тебе той динозавр наступив, то тебе й не видно було б!
Все погодилися і стали далі слухати. Петько продовжував.
– А ще змайстрували вентилятор, в якому нічого не крутиться.
Ну, цей винахід нам не дуже сподобався. Що ж це за вентилятор, в якому навіть папірцем по лопатях кумедно не пошарудиш?! А Петько вів далі.
– У Франції флешмоб влаштували. По всьому Інтернету розголос іде. Фоток повно!
– Петько, а що то воно – флешмоб? Свято якесь?
– Та ні. Це ніби гра. Хтось розміщує на веб-сторінці…
– Де-де?
– Ну це сторінка така в Інтернеті. Там можна про все написати, фотографії вивісити і друзям посилання давати, щоб всі подивитися могли! Так от, на якійсь сторінці хтось пише об’яву: «Такого числа, о такій годині в такому місці відбудеться флешмоб. Хто бажає, може приходити. В зазначений час всі одночасно мають всі мають щось зробити, а потім розійтися, ні з ким не розмовляючи». Це роблять зовсім незнайомі між собою люди.
– Тю! Вони що, дурні?! Для чого це?
– Щоб людей здивувати! Уяви, які будуть обличчя, якщо ми раптом на вулиці одночасно почнемо рухатися, наче роботи, а рівно через 3 хвилини розійдемося, ніби й не було нічого?
– Справді, смішно було б! – погодилися.
– А давайте спробуємо! – раптом запропонував Іван.( Читатиму ще! )

Розгрібала стареньке. Ось це дуже чуттєве. В нього є продовження і переклад на російську.

Серед дощу
Я прокинулася серед дощу.
Я прокинуласа серед дощу і відразу побачила в розкиданих сивих простирадлах своє голе, спітніле, налякане блискавкою та громом тіло.
Як безпорадно зігнулися ноги, що їх обпутано зжужтмленим ганчір’ям! Я знаю – це зробив грім, щоб мої тепер ніби неживі стегна, мокрий живіт із тремтячою дірочкою пупа, круглі перса та конвульсивно вигнуту шию побачило небо, що півночи шукало мене з ліхтариком блискавки.
Кинуті на подушку руки з синіми рисками вен виявляють абсолютну беззахисність перед свавіллям неба. Злипле від вологості постілі волосся чітко обмальовує хрусткий череп із всіма його буграми мудрості та впадинами глупоти, що їх сформував мозок своїми (не моїми) мріями.
Чи може, то я сама зліпила цю скриньку для думок, це я приклала ніс та розрізала рота, зчипила пальці, вигнула шию і розсунула коліна, щоб потім обплутати їх мокрим тряпіччям, довершуючи ганебну дію дикого сну?
Знов грім!..
Та я всеодно знову тихенько сплю, вмотана гадюками перекручених простирадл. Лише покинута на столі думка вглядається у хмарне небо з витинанками місячного сяйва, бажаючи скоріше позбутися мороку мого сну.


2-5.09.99

кого ти загадав!
Він живе отут: http://ru.akinator.com/#
Я два вечора бавилася!

Нужны пластины оперативной памяти SDRAM DIMM PC133 – чем больше объем, тем лучше.

У нас есть куча разнообразного железа, которое при последней проверке (год назад) работало:


( много железа )


( Read more... )

Давно обіцяла вивісити для ознайомлення кілька сторінок журналу для хлопчиків 5-9 років. Журнал дуже хлопчачий. Головний герой в кожному номері в когось грає: в моряка, автомобіліста, палеонтолога... І дізнається багато цікавого про світ. А ще - вчиться читати, рахувати, логічно мислити. А в нагороду отримує - велику карту для гри, аплікацію і саморобку - в кожному номері!
Як не дивно, але нас із задоволенням читають і дівчата!



В журналі 24 цікавих сторінки і картонна обкладинка з саморобкою. Цікаво? Підіть під кат – там ще кілька розворотів.



(  Маленький Розумник - багато! )

Просто фантастическая Софи Лорен танцует мамбу!




(  еще Hay mambo!  )

С Рождеством вас!
Светлых мыслей, ясных снов, счастливых дней и спокойных ночей!
Пожалуйста, дождитесь когда загрузится плеер с чудной рождественской песней Бориса Гребенщикова.

Предыстория. Я сейчас очень зла на одного человека. Назовем его N*.
История. Муж весь день делал уроки с дочкой. И вечером начал разговор со мной по накатанной дорожке:
- А скажи-ка ты мне слова на букву "С".
Я:
- Сссволочь!
-Кто? - опешил муж.
- N*. А еще Сссобака женского рода! И скарабей!!!
- Ух ты! - восхитился муж.
А что? И на "С", и изысканно, и по смыслу...

Благодаря Владушке lockys попала на концерт "Аукцыона".
Мы 1,5 часа без остановки протанцевали! Мы круты! Правда, сейчас почему-то болят руки и шея. Но это пройдет.

В конце Гаркуша пригласил за автографами. Желательно, на его книжках %)
Влад предложил поставить автограф на мне. Но пришлось отказаться: это ж если на спине Гаркуша распишется, так что - всю жизнь не мыться?! А если на груди - так мужа не подпускать? Нее...

Хочу еще погоцать. Вот если бы «ВВ»…

Шукаємо авторів казок, оповідань та віршів для дітей українською мовою.

Журнал "Маленький розумник" (5-8 років) - 4-5 тис. знаків без пробілів. (вірші, казки, оповідання)
"Велика дитяча газета" (8-12 років) - 5-5,5 тис. знаків без пробілів.(оповідання)

Сайт нашого видавництва: http://feya.net.ua/ Тут можна подивитися на інші наші видання.

Будь ласка, надсилаючи текст, вказуйте перед назвою своє повне ім'я, прізвище, е-мейл, контактний телефон. А то опублікуємо, а гонорар заплатити не зможемо :))

Гонорар за прозу 5 коп. за 1 знак без пробілів.

Твори надсилайте на адресу: oksa-na/песик/ukr.net
ICQ#: три99-27три-3три2

Нещодавно моя подруга Уляна Балан захистилася! Хочете побачити як відбувається захист аспирантів-художників?( Read more... )



5. Стоїть півень на току в червоному ковпаку.( Хочу побачити ще! )

Якщо хочете поспілкуватися з художницею, то пишіть їй листи на цю адресу: zirka@atmosphereart.com.ua

– София, ти так думаешь?
– Я знаю!
– Ты уверена?
– Я не ошибалась!
...

Софья:
– Они похожи, похожи на...
Папа подсказывает:
– На астры.
– Да! Правда, я не знаю, что такое "астры", но похожи!




( еще фото )

1,5 місяця


( котоконі )

До речі, ще 2 кошенят роздається.

Софийкины радужные коровки

Це моє оповідання було опубліковано у "Великій дитячій газеті" №2 за 2009 рік.



ЯК СТАТИ ЗНАМЕНИТИМ

Сьогодні Гонта ходив якийсь не такий… Замріяний, зітхає… Взагалі, його звати Дмитро, а Гонта – прізвище. Але Дмитриків у нашому класі аж чотири! Спочатку, коли вчителька Олена Станіславівна казала: «Дмитре, до дошки!», вставали відразу четверо хлопців. А вже за тиждень – жоден. Бо кожний сподівався, що то не його викликають. Тоді вона стала називати їх на прізвища. І тепер вже ніхто не міг сказати: «А я думав, що то батьків Дмитра Скальського до школи викликають!» Так і приліпилося: Гонта і Гонта. Його навіть мама тепер так іноді називає. А ще, буває, перекручують і звуть Гонкою. Це через те, що він на перервах ганяє, як болід на «Формулі-1». Та сьогодні мій друг чомусь став тихим і непомітним. Я не дуже й переймався, може, у нього просто живіт болить. Але коли весь останній урок він не зводив очей з кирпатої Ольки Синиці, я зрозумів: все, пропав хлопець – закохався! Це ж тепер ні кіно з ним не подивишся, ні в комп’ютер не пограєш. Лише про неї думатиме. Ні! Товариша треба негайно рятувати.
Я взяв Дмитра за лікоть і привів його додому. Він, здається, навіть не помітив, що я хазяйную в нього на кухні. Ой, забув назватися! Я – Сашко Квасоля. Люблю попоїсти, а ще люблю всілякі вигадки. Тож зробивши канапки, я приніс їх до кімнати Гонти. А той… сидить, втупившись у фотокартку нашого класу. І чого дивитися – сьогодні ж усіх бачив!
– Гонта! Ти що це робиш?!
– Нічого… Дивлюся… – а голос такий тихенький!
– На кого? А… – здогадався я. – Ти що, закохався в цю Ольку Синицю?! Та вона ж як справжня синиця – тільки щось цвірінькає й крутиться туди-сюди.
– Закохався? Та ні… не закохався.
Ну, я майже заспокоївся й навіть уже руку до канапок простягнув.
– Тільки вона мене не помічає...
– Ну то й що? – здивувався я.
Але Гонта був такий сумний! Мені його навіть шкода стало.
– Чого це вона не помічає? – вирішив я його розрадити. – Он сьогодні вчителька помилилася, Гонкою тебе назвала. Всі засміялися, і вона також.
– То їй сусідка анекдот розказала…
І зітхнув так гірко-гірко.
– Та подумаєш, не помічає! Помітить!
– Як це? – стрепенувся Дмитро.
– Потрібно, щоб ти прославився!( Read more... )

Если вдруг вы увидите на улице девушку с ну ооочень странны лицом, примерно вот таким:



Не пугайтесь. Просто это моя подруга Ульяна Балан, – мастер батика, гравюры, аэрографии и прочих художественных наук, сделала себе и маме чУдные маски.
Или чуднЫе…
В общем – любуйтесь.
( любуемся здесь )Кстати, по ссылке на фото можно увидеть много хорошей графики.
А вот она: http://zirka.atmosphereart.com.ua/